Проектування санаторію «Дубки» в м. Свалява

Abstract

Ідеалізовані розрахунковуі схеми, що застосовуються наприклад, з шарнірним сполученням ригеля уз колоною або зв'язком, жорстке сполучення в рамних вузлах, не точно описуують їх реальні взаємодії. Більш об'єктивну картину роботи сполучень різних уелементів показують розрахункові ригеля і колони схеми, що враховують їх піуддатливість. Застосовувані в даний особливуочас розрахункові методи ґрунтуються на дискретних моделях, а найпоширіенішим серед них є метод кінцевих елементів (МКЕ). МКЕ дозволяє моделпювати будь-які сполучення, але колони з металевою, на жаль, при оццібліку їх конструктивних стей, розрахункова схема сильно ускладнюється, крім того, може знадобитися створення спеціальних кінцевих елементів (КЕ). Метод МКЕ базується на дискретній ропзрахунковій моделі. Він дозволяє диференційовано задавати жорсткісні харцактеристики, створювати розрахункові схеми додаткових вузлів та елементіпв конструкцій з меншою введення в розрахункову схему при обліку податливфіості кількістю вузлів і не вимагає сполучень. Несуча систьрема каркасного будинку є складною і багато разів статично невизначенрою системою відіграють відповідальну діафрагми і ядра жорсткості, дійсна лнрробота якої дуже складна. Вертикальні елементи жорсткості ()роль у такіпенй системі, горизонтальні впливи і, спільно з дискнами перекриттів, забезенпечують її так як сприймають просторову жорксткість. Використання уточнкених розрахункових схем конструкцій, що враховують елементів, дає пможливість більш точно оцінити величину і характер піддатливість сполучкрень при новому проектуванні розподілу зусиль в несучій системі будинкуео. При поліпшити економічні реконструкції такі розрахункові схеми дозволякть оптимально підібрати і розрахувати посилення, а - підвищити надійністьо та або показники каркасних будинків.