Наукові журнали та збірники видань
Постійне посилання на розділhttps://dglib.nubip.edu.ua/handle/123456789/5
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Replies vs. responses in communication and metacommunication(Міленіум, 2018) Grabovska, I.V.; Kharchenko, Ya.S.У роботі розглядаються поняття інформативної відповіді та респонсивної реакції у комунікації та метакомунікації. У статті висвітлюються два основних типи питальних висловлень в інтеракції, а саме: комунікативні та метакомунікативні питання. Проведене дослідження допомагає встановити, що комунікативні питання і метакомунікативні питання є явищами, протилежними за своїм значенням. Комунікативні питання – це інформативно пошукові лексико-семантичні і синтаксичні утворення, основною метою яких є отримання необхідної для адресанта інформації (інформативної відовіді). Метакомунікативні питання формально не припиняють бути питаннями і тому вимагають певної реакції співрозмовника (респонсивної реакції). Перспективи дослідження полягають у подальшому поглибленому узагальненні практичного матеріалу, дослідженні функції регуляції емоційної тональності розмови за допомогою респонсивних реакцій.Документ Дo питання класифікації дискурсу в сучасному мовознавстві(Міленіум, 2018) Лисенко, О.М.У статті проаналізовано теоретичні засади типології дискурсу. Запропоновано найпоширеніші дефініції дискурсу як мовознавчого терміна. Розглянуто основні підходи до його класифікації, зокрема встановлено, що дискурс найчастіше диференціюють за кількістю учасників комунікації, залежно від інтенції комунікантів, за формою, ураховуючи трансформацію змісту, а також за соціально-демографічними, соціально-професійними та соціально-політичними ознаками. Визначено причини варіативності існування різновидів дискурсу, основними з яких є такі: поділ різновидів дискурсу, їхнє об’єднання, оновлене змістове наповнення, поява нових типів, тимчасова модифікація деяких із них тощо. Узагальнено напрямки, за якими може здійснюватися різновекторне дослідження дискурсу. Коротко схарактеризовано найпоширеніші у мовознавстві види інституційних дискурсів: політичного, педагогічного, медичного, релігійного, наукового, юридичного, військового, газетного, театрального, теле- і радіодискурсу. З’ясовано, що основними критеріями, за якими їх вирізняють, є інтенція та комуніканти як безпосередні учасники процесу спілкування. Визначено основних «діячів» згаданих видів дискурсу ‒ агентів як репрезентантів певного виду інституту та клієнтівяк ініціаторів звернення. Зроблено висновок про те, що неоднорідність типології дискурсу спричинена різними напрямками, принципами, підходами до його вивчення. Окреслено перспективу подальшого дослідження, яка полягає в детальному аналізі інституційних видів дискурсу, зокрема медичного.