Розглянуто сучасні особливості формування доктринальних підходів до з’ясування змісту права комунальної власності на землю. Здійснено авторську оцінку пропозиції виокремлення додаткової правомочності управління, яку варто рахувати даниною періоду абсолютного превалювання державної форми власності, зокрема і на землю. Проаналізовано також спробу розширити зміст права власності на землю за рахунок прав і обов’язків власника. Зроблено висновок, що це приводить до змішування права власності на землю, як абсолютного за характером суб’єктивного права, і правовідносин власності на землю, юридичним змістом яких і є сукупність прав і обов’язків власників землі.
