Перегляд за Автор "Гончаров, С.Л."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

Експериментальне зараження лабораторних щурів личинками нематоди Eustrongylidesexcisus (Nematoda: Dioctophymatidae)
(НУБіП України, 2019) Гончаров, С.Л.
У статті наведено дані, щодо результатів дослідної роботи із встановлення референтних значень рівня рН шлункового соку та його об’єму, відібраного у лабораторних щурів за введення різної кількості 1 % розчину соляної кислоти та без неї. Виявлено, що рівень рН шлункового соку інтактних тварин був на рівні 3,7 ± 0,67 (р ˃ 0,001), а об’єм останнього становив 2,1 ± 0,07мл (р ˂ 0,01). За введення через ротошлунковий зонд 0,5 мл 1 % розчину соляної кислоти, відзначали зміни рН, які були на рівні 2,17 ± 0,1 (р ˃ 0,01), а об’єм шлункового соку становив 2,47 ± 0,11 мл (р ˂ 0,01). Введення 1 мл 1 % розчину соляної кислоти до організму досліджуваних тварин характеризувалось зниженням рівня рН до 1,2 ± 0,13 (р ˃ 0,02) та об’ємом шлункового соку – 2,59 ± 0,12 мл (р ˂ 0,01). Другим етапом досліджень встановлено залежність виживаності личинок нематоди Eustrongylidesexcisus в організмі експериментально заражених щурів від рівня рН шлункового соку. Так, дослідженнями було встановлено, що за зниження рівня рН відсоток виживаності паразитів зростає. Виживаність в організмі інтактних тварин становила 18 %. Серед тварин, яким штучно знижували рівень рН шляхом введення розчину соляної кислоти у дозі 0,5 мл виживаність паразитів склала – 38 %, а тим, яким вводили 1 мл розчину кислоти – 52 %. За результатами патологоанатомічного розтину виявлено гострий катаральний та геморагічний гастрит, а також перитоніт.
Морфологічні зміни крові риб родини Gobiidae за криптокотильозу
(ВЦ НУБіП України, 2019) Гончаров, С.Л.
У статті наведено дані дослідження морфологічних змін у крові бичкових риб за трематодозного паразитарного захворювання – криптокотильозу. Дослідження проведено у період 2016–2017 рр. Виявлено, що вміст гемоглобін, серед риб, що були інвазовані вірогідно зменшувався на 12,8 г / л, а саме на 15,72 % (р ˂ 0,05), тоді як кількість еритроцитів у крові дослідної групи бичків зменшувалась на 1,26 Т / л, тобто на 38,8 % (р ˂ 0,05), відповідно. Водночас загальна кількість лейкоцитів у крові дослідної групи бичків збільшувалась на 9,2 Г / л, що склало на 18,47 % (р ˂ 0,05) більше порівняно з контролем. У бичкових риб дослідної групи під час морфологічного дослідження крові було виявлено значне збільшення кількості базофілів та псевдобазофілів (на 33,08 %, р ˂ 0,05) у порівнянні з контрольною групою, еозинофілів та псевдоеозинофілів (на 88,11 %, р ˂ 0,05) порівняно з рибами, що були вільні від цієї інвазії. За проведення випробувань було відмічено збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів у крові бичкових риб дослідної групи на 23,71 % (р ˂ 0,05) порівняно з контрольною групою, а сегментоядерних нейтрофілів – на 68,42 % (р ˂ 0,05) відповідно. Під час проведення морфологічних досліджень крові бичків було встановлено, що рівень лімфоцитів у крові інвазованих риб зменшувався на 10,63 % (р ˂ 0,05) порівняно з контрольною групою, а кількість моноцитів у дослідній групі, навпаки, збільшувалась на 34,0 % (р ˂ 0,05) у порівнянні з групою риб, що була вільною від зараження даним збудником.