Український часопис ветеринарних наук

Постійне посилання колекціїhttps://dglib.nubip.edu.ua/handle/123456789/8034

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 142

Вегетативні механізми регуляції вмісту натрію і калію у крові корів залежно від пори року
(ВЦ НУБіП України, 2018) Журенко, О.В.; Карповський, В.І.; Данчук, О.В.
Наведено результати досліджень впливу тонусу автономної нервової системи на вміст Натрію та Калію в крові корів влітку і узимку. Мета роботи полягала у встановленні кортикальних механізмів регуляції вмісту Натрію та Калію у крові корів залежно від пори року. За результатами дослідження тонусу АНС було сформовано 3 дослідні групи, по 4 тварин у кожній. У першу групу входили тварини– нормотоніки, у другу – ваготоніки, у третю – симпатикотоніки. Матеріалом для досліджень слугували зразки крові тварин отримані з яремної вени. Відбір крові проводили двічі, улітку і зимою. У цільній крові визначали вміст Феруму методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії в полум’яному режимі. Проведені дослідження свідчать, що вміст Натрію в крові корів різного тонусу АНС узимку на 10,5– 12,5 % (р<0,001) вище від показників улітку. У тварин симпатикотоніків вміст Калію у крові влітку менше на 14,8 % (р<0,05) відповідно до показників тварин-нормотоніків. Натрієво-калієве відношення у крові корів- симпатикотоніків влітку достовірно менше на 20,2 % (р<0,001) відповідно до показників корів-нормотоніків. У корів-нормотоніків вміст Натрію в крові узимку менше на 10,5 % (р<0,05), а Калію більше на 29,5 % (р<0,01) відповідно до цих показників влітку, внаслідок чого натрієво-калієве відношення у крові цих корів узимку достовірно менше на 30,5 % (р<0,001) відповідно до показників улітку. Пора року чинить достовірний вплив як на вміст Натрію (F=154>FU=4,41; р<0,001), Калію (F=7,72>FU=4,41; р<0,05) у крові корів, так і на їх співвідношення (F=19,1>FU=4,41; р<0,001). Перспективи подальших досліджень полягають у розробці сучасних методів та способів корекції вмісту мікроелементів у крові корів з урахуванням індивідуальних особливостей їх нервової системи
Розробка та застосування пробіотика нового покоління — ”Бактонорм”
(ВЦ НУБіП України, 2018) Мазур, Т.В.; Сорокіна, Н.Г.; Гальчинська, О.К.; Ходій, Д.С.
Нормалізація мікрофлори шлунково-кишкового тракту у молодих тварин в теперішній час зводиться до застосування пробіотиків. Співробітниками кафедри мікробіології, вірусології і біотехнології та співробітниками кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи НУБіП України розроблений новий пробіотик “Бактонорм”. Метою винаходу є своєчасне заселення шлунково- кишкового тракту телят у перші години після народження представниками нормальної мікрофлори для попередження розвитку дисбактеріозів.
Динаміка арборизації секретів слизових оболонок корів за еструсу
(ВЦ НУБіП України, 2018) Масалович, Ю.С.
Для досягнення високої запліднюваності самок необхідно точно встановлювати їх оптимальний час осіменіння. Проте, за вибору часу осіменіння орієнтуватися лише на «рефлекс нерухомості» не можна [7]. Здатність слизу до кристалізації виявляється у всіх живих організмах. Ця інформація може бути розшифрована і застосована в якості індикатора змін у статевій системі і самому організмі самиці [1]. Досліджено зміни арборизації секретів слизових оболонок корів упродовж еструсу. Найбільш суттєві зміни встановлені в мазках слизу з присінка піхви та ротової порожнини, тоді як кристалізація в мазках слизу з носової порожнини та кон’юнктиви ока корів відмічалась незалежно від стадії статевого циклу.
Регуляція вмісту загального білка та гамма-глобулінів у сироватці крові свиней із використанням препарату «Йодіс-концентрат»
(ВЦ НУБіП України, 2018) Трокоз, А.В.; Трокоз, В.О.; Радчиков, В.Ф.
У статті обговорюється питання впливу препарату «Йодіс-концентрат» на вміст загального білка та γ-глобулінів сироватки крові у свиней різних типів вищої нервової діяльності. Для дослідів сформували 4 групи свиней різних типів нервової системи, яким з кормом задавали водний розчин «Йодіс-концентрату» в дозі 0,12 мг/кг 2 рази на добу протягом 40 днів. До початку згодовування та кожні 10 діб після нього у сироватці крові визначали вміст загального білка та γ- глобулінів. Найменше впливу добавки за вмістом загального білка піддаються тварини з інертними корковими процесами. Вірогідне зменшення (на 16,1 % за р < 0,05) відносного вмісту γ-глобулінів порівняно з початковим показником відбувається лише у свиней слабкого типу на 40 добу після початку згодовування «Йодіс- концентрату»,а абсолютного вмісту γ-глобулінів – тільки у свиней неврівноваженого типу на 30 добу (на 20,1 % за р < 0,05). У тварин інших типологічних груп зміни рівня γ-глобулінів мають характер тенденції. Подальші дослідження будуть здійснюватися в напрямі пошуку нових регуляторів імунітету у свиней, що надасть можливість підвищити їх продуктивність.
Features of the thymic morphology in hens and ducks
(ВЦ НУБіП України, 2018) Dyshlyuk, N.V.; Parkhomenko, A.V.
The features of the thymic morphology in hens and ducks were studied. Samples were obtained from 3 adult birds of each species. They were studied by light microscopy using classical methods of morphological research. The tissue samples were fixed in 10% neutral buffered formalin and embedded in paraffin block and finally the sections were cut at 5-10 μm thickness using sliding microtome and stained with hematoxylin and eosin, according to Van Gizon and Weigert and impregnated with silver nitrate according to Kelemen. It was established that the thymus of birds was represented by isolated cervical parts, which, in the form of strands, were located under the skin on the lateral surfaces of the neck, along the trachea, along the course of the neurovascular bundle, and consisted of individual lobes. In hens 5 to 8 lobes were included in each thymus and extended from the 3-cervical vertebra to the start of the thoraco-abdominal cavity. Thymus of ducks consisted of 3-4 lobes and was located in the posterior third of the neck. Its cranial end was at the level of 10-11 cervical vertebrae, and caudal end reached 12 cervical vertebra. Individual lobes of duck’s thymus had a greater absolute mass than the lobes of hen’s thymus. They were also more separated from each other. Lobes of hen’s and duck’s thymus had a variety of shapes. Among them, there were mainly oval, convex-oval, beanshaped, rounded, flat and, sometimes, sickle-shaped. Morphofunctional units of the thymus were lobules, which consisted of a cortex and a medulla. In birds the medulla occupied a larger area than the cortex. In the medulla, there were Hassall’s corpuscles, that were better developed in ducks.
Патологоанатомічні зміни в органах курей-несучок за хронічного отруєння моспіланом рп та актарою 25 WG
(ВЦ НУБіП України, 2018) Базака, Г.Я.; Борисевич, Б.В.; Духницький, В.Б.
У статті представлені результати патолого- анатомічних змін в органах курей-несучок за хронічного експериментального отруєння неонікотиноїдами – Актарою 25 WG та Моспіланом РП. Встановлено, що згодовування курям-несучкам корму, який містить Актару 25 WG у різних дозах упродовж 30 діб, призводить до збільшення коефіцієнту маси селезінки, зниження коефіцієнтів маси серця й печінки. Згодовування курям-несучкам корму, який містить Моспілан РП у різних дозах, упродовж 30 діб призводить до зниження коефіцієнтів маси серця, печінки, легенів, залозистої та м’язової частини шлунку. Мікроскопічно за дії Моспілану РП та Актари 25 WG у дозах 65 мг/кг м. т. та 360 мг/кг м. т. відповідно у нирках курей спостерігали серозний гломерулонефрит, зернисту дистрофію та руйнування частини епітеліоцитів канальців; у печінці – набряк та зернисту дистрофію гепатоцитів, в залозистій частині шлунку – виразне руйнування слизової оболонки, некроз слизової оболонки тонкої кишки. За дози препаратів, що становить 32,5 мг/кг м. т. та 180 мг/кг м. т., у печінці курей виявляли тотальний некроз гепатоцитів на більшості ділянок. У курей, яким згодовували корм з Актарою 25 WG, встановлено набряк сірої і білої речовин головного мозку, базофілію нервових клітин і нейронофагію з утворенням гліальних вузликів.
Вплив основних характеристик коркових процесів на вміст кальцію і фосфору в крові корів залежно від пори року
(ВЦ НУБіП України, 2018) Журенко, О.В.; Кравченко-Довга, Ю.В.
Результатами проведених досліджень встановлено, що сила коркових процесів у тварин СВР типу ВНД становить 3,0 ± 0,0 ум. од., що більше на 16,7 % (р < 0,001), ніж у тварин СВІ та СН типу, та на 66,7 % (р < 0,001) від показників тварин слабкого типу ВНД. Врівноваженість коркових процесів у тварин врівноважених (СВР та СВІ) типів вірогідно не відрізняється і більше на 54,5–58,3 % (р < 0,001) від показників тварин СН та слабкого типу ВНД. Тоді, як рухливість коркових процесів у тварин СВР типу більше у 1,7–3,0 раза (р < 0,001) від показників тварин СВІ, СН та слабкого типу ВНД. Встановлено, що кальцієво-фосфорне відношення у крові корів достовірно не залежить від пори року, однак, різниться у тварин різних типів ВНД. Так, у тварин слабкого типу ВНД даний показник не залежно від пори року більше на 15,4–16,0 % (р < 0,05). Встановлено достовірний вплив основних характеристик коркових процесів на вміст Фосфору в крові корів. Так, залежно від пори року вміст даного елемента в крові корів СВР типу ВНД більше на 6,6–15,7 % (р < 0,001) відповідно до показників корів СН та слабкого типу ВНД.
Стан еритроцитів та показник гематокриту еритроцитарної маси собак за різних термінів зберігання
(ВЦ НУБіП України, 2018) Якимчук, І.М.; Макарін, А.О.; Якимчук, О.М.; Маринюк, М.О.
На відміну від гуманної медицини, у ветеринарії не існує єдиного протоколу щодо тривалості зберігання еритроцитарної маси та показників її якості. Метою роботи було дослідження стану еритроцитів та показника гематокриту в еритроцитарній масі собак під час зберігання для визначення максимального терміну її трансфузійної здатності. Для дослідження було використано 15 зразків еритроцитарної маси собак з терміном зберігання 1,7,14,21, 28 та 35 діб. Точками контролю були морфологічні показники еритроцитів, а саме − зміна їх форми, а також гематокритне число. За результатами досліджень найменш суттєві зміни гематокритного числа відбуваються в перші три тижні зберігання еритроцитарної маси. Після 21 доби зберігання еритроцитарної маси спостерігаються значні морфологічні зміни, що характеризуються появою ехіноцитів і сфероцитів, та зміни показника гематокриту, а саме − його збільшення з 65 ± 1,21 % на 1 добу отримання еритроцитарної маси до 75,8 ± 1,00 % на 35 добу її зберігання. Морфологічні зміни еритроцитів після 35- добового терміну зберігання еритроцитарної маси не дозволяють рекомендувати її для трансфузії реципієнтам. У перспективі необхідним є проведення клінічних досліджень in vivo для визначення безпечності та ефективності трансфузії реципієнтам еритроцитарної маси з різними термінами її зберігання.
Вплив вітамінно-амінокислотного комплексу на біохімічні показники поросят в ранній післявідлучний період
(ВЦ НУБіП України, 2018) Єфімов, В.Г.; Лобоченко, О.О.; Ардиковський, В.О.
Зміни амінокислотного і вітамінного обміну в поросят у ранній післявідлучний період потребують пошуку ефективних засобів корекції обмінних процесів. Метою роботи було вивчити вплив комплексного вітамінно-амінокислотного препарату на біохімічні показники поросят в ранній післявідлучний період. Було сформовано за принципом аналогічних груп дві групи поросят (240 тварин у дослідній та 133 – в контрольній). Дослідження проводилось на трипородних гібридах (велика біла×ландрас×дюрок), відлучених на 23 добу життя з масою тіла 6,2-7,4 кг. На другу добу після відлучення поросятам дослідної групи випоювали вітамінно-амінокислотний комплекс «Чіктонік» виробництва Invesa (Іспанія) у вигляді 0,5 % розчину в дозі 3 мл на порося на добу впродовж 3 діб за допомогою системи Дозатрон. Кров для біохімічних досліджень відбирали з орбітального синусу через три доби після закінчення застосування препарату. В результаті досліджень встановлено, що випоювання препарату призвело до вірогідного зростання вмісту альбумінів в сироватці крові поросят (на 9,8 % при Р < 0,05), а також зниження рівня креатиніну (на 12,5 % при Р< 0,05) та підвищення вмісту глюкози на 19,9 % (Р < 0,01). Вміст загального кальцію в сироватці крові поросят, що отримували «Чіктонік», був на 6,4 % (Р < 0,01) вищим за одночасного підвищення активності лужної фосфатази на 38,3 % (Р < 0,05). На підставі досліджень встановлено, що застосування комплексного вітамінно-амінокислотного комплексу «Чіктонік» поросятам призводить до активізації білоксинтетичних процесів в печінці та підвищення вмісту альбумінів, а також посилення кальцій- фосфорного обміну.
Морфологія червоподібного відростка сліпої кишки свійського кроля
(ВЦ НУБіП України, 2018) Хомич, В.Т.; Федоренко, О.В.
Червоподібний відросток сліпої кишки – це унікальне анатомічне утворення, притаманне лише деяким видам ссавців, серед них і свійському кролю. Він належить до периферичних органів кровотворення та імуногенезу. Попри значну кількість експериментальних досліджень, спрямованих на встановлення його функцій, дані щодо його морфології у свійського кроля розрізнені і потребують уточнень. Матеріал для досліджень було відібрано від 12 клінічно здорових самців свійського кроля віком 4 місяці породи білий Панон. При виконанні роботи використовували класичні методи морфологічних досліджень. Матеріал для гістологічних досліджень фіксували у 6 % водному розчині нейтрального формаліну та заливали в парафін згідно із загальноприйнятою методикою. Гістозрізи товщиною 8−10 мкм фарбували гематоксиліном і еозином, а також за методом Ван Гізона. Червоподібний відросток макроскопічно відрізняється від інших частин сліпої кишки формою, діаметром, кольором і товщиною стінок. Більшу частину стінки червоподібного відростка сліпої кишки свійського кроля займає слизова оболонка (94,68 ± 1,13 %). У ній знаходиться лімфоїдна тканина, яка представлена дифузною і вузликовою формами. На вузликову форму припадає 84,99 ± 3,71 % лімфоїдної тканини, а на дифузну – 15,01 ± 3,71 %.
Експериментальне обґрунтування використання біорезонансного методу оцінки функціонального стану антиоксидантної системи у собак
(ВЦ НУБіП України, 2018) Бобрицька, О.М.; Югай, К.Д.; Карповський, В.І.
На 40 собаках досліджували стан системи антиоксидантного захисту (САЗ), що включає ферментні системи, які захищають тканини організму від продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) за біохімічними показниками крові та біорезонансним тестуванням за допомогою діагностичного комплексу «ПАРКЕС-Д», принцип дії якого заснований на визначенні електропровідності біологічно активних точок при внесенні в електромагнітний контур мікрорезонансних контурів. На заключному етапі досліджень проводили порівняння вказаних методик досліджень. Установлено, що у 8 собак із зниженням функціонального стану ферментативної ланки САЗ активність ензимів була на 19,9–33,1 % меншою від показників контрольних тварин, у гемолізаті еритроцитів спостерігалося збільшення вмісту продуктів ПОЛ (дієнових кон’югатів, кетодієнів та спряжених триєнів) на 12–25 %, ТБК-активних продуктів – на 21,0 %, збільшення вмісту основи Шиффа – 35,7 %, зменшення фактору антиоксидантного стану – 57,1 %. Встановлено зменшення показника фактору антиоксидантної системи в організмі собак дослідної групи на 57,1 % порівняно із показником собак контрольної групи, що вказує на невідповідність системи антиоксидантного захисту інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів. За дослідження явища біорезонансу апаратно-програмним діагностичним комплексом «ПАРЕС-Д» із 40 собак виявлено 9 тварин зі зниженим функціональним станом САЗ. Ці дані на 92,5 % узгоджуються з дослідженням крові, що дозволяє за допомогою біорезонансного тестування вірогідно оцінити функціональний стан системи антиоксидантного захисту в організмі собак.
Використання епідуральної анестезії за оваріогістеректомії кішок
(ВЦ НУБіП України, 2018) Ткаченко, С.М.; Куліда, М.А.; Туз, Т.В.
На сьогодні в Україні надзвичайно важливою є проблема адекватного анестезіологічного лікування найпоширеніших операцій у дрібних тварин. Враховуючи це, розглянемо комбіновану анестезію з використанням епідуральної анестезії. У статті описано клінічне випробування з порівнянням дії загальної внутрішньовенної анестезії (схема дипрофол–буторфанол) та загальної внутрішньовенної анестезії з використанням дипрофолу для седації та епідуральної анестезії.
Якість меду гомогенізованого за різних термінів зберігання
(ВЦ НУБіП України, 2018) Якубчак, О.М.; Єрмак, А.В.; Галабурда, М.А.; Бойко, Т.М.
Досліджено вплив технологічної обробки меду натурального, а саме, гомогенізації на подальший термін зберігання відібраних проб меду гомогенізованого, отриманого на потужності, що займається переробкою та експортом меду в країни ЕС в м. Олександрії Кіровоградської області. Досліджували початкові значення показників якості (масова частка води, масова частка відновлюваних цукрів (до безводної речовини), діастазне число (до безводної речовини), вміст гідроксиметилфурфуролу, кислотність). Проби меду зберігали за температури10 ± 2 °C і 18 ± 2 °C та аналізували наприкінці 1, 2 та 3 років зберігання щодо показників якості, які відповідають вимогам ДСТУ 4497 та СОУ 01.25-37-373.2005. Так, за кольором мед гомогенізований у процесі зберігання набував темнішого відтінку, структура кристалів у процесі зберігання змінювалась і їх кількість збільшувалася з часом. Через 3 роки зберігання як за температури 10 ± 2 °C, так і за 18 ± 2 °C мед розшарувався на фракції – тверду, світлу і сиропоподібну темну. У процесі технологічної обробки меду натурального відбулося зниження масової частки води на 0,3 %, а вміст гідроксиметилфурфуролу збільшився на 0,7 мг / кг. Діастазне число зменшилось на 1,2 од. Готе, а масова частка сахарози – на 1,2 %. Показник масової частки відновлювальних цукрів знизився на 0,6 %. Кислотність необробленого меду після гомогенізації знизилась на 1,4 (моль / дм3) / кг.
Клінічний випадок синдрому Шифф-Шеррінгтона у Німецької вівчарки; діагностика та лікування
(ВЦ НУБіП України, 2018) Білошицький, Р.В.
В результаті спинномозкової травми виникає ураження як спинного мозку, так і його мозкової оболонки. Досить часто в процес втягуються нервові корінці, в яких можуть відмічатися крововиливи, розриви, ділянки з некрозами, що викликані порушеннями лікворообігу і кровообігу. Складність діагностики заключається в неврологічних порушеннях за травми спинного мозку, що часто не корелюють з морфологічними змінами, які виявляються у разі проведення оперативного втручання. Оскільки частковий або повний розрив спинного мозку призводить до чітких клінічних ознак з вираженим неврологічним дефіцитом, то своєчасна діагностика і надання кваліфікованої допомоги може зменшити вірогідність розвитку вторинних ознак ускладнення у вигляді мієломаляції та усунути надмірний вплив відламків тіл хребців за перелому на спинний мозок. Комплексний підхід до пацієнта з неврологічним статусом в результаті спінальної травми може сприяти поступовому відновленню загального стану тварини протягом 4-8 тижнів.
Поширеність суглобової патології у собак в м. Києві
(ВЦ НУБіП України, 2018) Климчук, В.В.
У статті висвітлено результати проведених досліджень на базі лікарень ветеринарної медицини для дрібних тварин міста щодо поширеності суглобової патології серед популяції домашніх собак у м. Києві. Наведено статистичні дані щодо поширеності різних видів суглобової патології, розподіл серед собак за віком, породою та ураженим суглобом.
Структурно-функціональна характеристика селезінки поросят з ознаками латентної та субклінічної PCV2-інфекції
(ВЦ НУБіП України, 2018) Еверт, В.В.
Автором встановлено, що у поросят з ознаками субклінічної PCV2-інфекції патогістологічні зміни селезінки є специфічними для різних стадій розвитку інфекційного процесу та проявляються як на тканинному, так і на клітинному рівні організації, а у поросят з ознаками латентної PCV2-інфекції - не мають суттєвих відмінностей порівняно з клінічно здоровими, вільними від PCV-2.
Мікроскопічні зміни в печінці й нирках котів за інфекційного перитоніту
(ВЦ НУБіП України, 2018) Борисевич, Б.В.; Криштоп, М.С.; Двойнос, Д.Я.; П’ятецька, О.В.
Проведено гістологічні дослідження печінки та нирок трупів 8 котів, які загинули (n = 6) або були піддані евтаназії (n = 2) з підозрою на інфекційний перитоніт згідно даних клінічного огляду, результатів УЗД, ПЛР і лабораторних досліджень крові. Діагноз було підтверджено за патологоанатомічного розтину, за якого відмічали жовтяничність шкіри, підшкірної клітковини, видимих слизових оболонок, склери очей, реберної та легеневої плеври, а також серозно- гнійні риніт і кон’юнктивіт. Всі поверхневі лімфатичні вузли були збільшені, жовтуватого кольору. В черевній порожнині знаходилось біля 500 мл прозорої, густої, яскраво жовтого кольору рідини. Поверхня печінки була вкрита фібрином, під яким орган був усіяний дрібними вузликами білувато-сірого кольору. На поверхні нирок спостерігали поодинокі вузликові ураження, ідентичні таким на капсулі печінки. За гістологічного дослідження печінки встановлено мікроскопічні ознаки гепатиту, холестазу, а також дистрофічні зміни й вогнища некрозу гепатоцитів. У нирках виявлено проліферативний гломерулонефрит з парціальним некрозом частини ниркових тілець, а також руйнування поодиноких ниркових тілець. Епітелій канальців нирок перебував у стані зернистої чи гідропічної дистрофій. Місцями реєструвались осередки некрозу цього епітелію. У сполучнотканинній стромі виявляли вогнищеву інфільтрацію лімфоцитами, моноцитами і окремими макрофагами. У просвіті судин як мікроциркуляторного русла, так і більшого калібра реєструвались пристінкові та обтураційні, переважно змішані, тромби. Встановлені мікроскопічні зміни дають можливість стверджувати, що інфекційний перитоніт у котів призводить до розвитку гепато-ренального синдрому.
Мікроскопічні зміни в печінці й підшлунковій залозі собак за кишкової форми парвовірусної інфекції
(ВЦ НУБіП України, 2018) Лісова, В.В.; Радзиховський, М.Л.; Стеблінова, А.О.
Проведено гістологічні дослідження печінки та підшлункової залози 9 собак, що загинули від кишкової форми парвовірусної інфекції. Встановлено, що в печінці гепатоцити спочатку зазнають зернистої дистрофії, яка з прогресуванням дистрофічних змін переходить у гідропічну дистрофію, що характеризується лізисом структурних компонентів цитоплазми. За лізису більшої частини цитоплазми відбувається руйнування клітини. Гідропічну дистрофію від жирової диференціювали зафарбовуванням гістопрепаратів Суданом ІІІ. Дистрофічні зміни гепатоцитів супроводжуються порушенням впорядкованої балкової структури печінкових часточок і зменшенням просвіту внутрішньочасточкових капілярів, аж до повної обструкції частини з них. У підшлунковій залозі мікроскопічні зміни екзокринної частини залози були строкатими. Частина часточок підшлункової залози знаходилась у стані гіперсекреції. На інших ділянках органу всі ацинарні клітини перебували в стані зернистої дистрофії. В ділянках дистрофічних змін ацинарних клітин виявлялись осередки їх некрозу. У панкреатичних острівцях реєструвались зерниста дистрофія, руйнування та некротичні зміни усіх типів інсулярних клітин. Встановлені мікроскопічні зміни дають можливість стверджувати, що кишкова форма парвовірусної інфекції призводить до розвитку в собак гепато-панкреатичного синдрому
Активність лужної фосфатази плазми крові курчат-бройлерів за сумісної дії охратоксину А і дезоксиніваленолу та після застосування сорбентів
(ВЦ НУБіП України, 2018) Бойко, Ю.В.; Духницький, В.Б.; Бойко, Г.В.
Результати досліджень підтверджують, що за сумісної дії охратоксину А та дезоксиніваленолу у плазмі крові курчат- бройлерів спостерігається значне підвищення активності лужної фосфатази. Як відомо, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові пов’язане з її продукцією клітинами жовчних протоків, холестазом та порушенням виділення ензиму в жовч. У плазмі крові курчат-бройлерів дослідних груп, яким за змішаного мікотоксикозу застосовували ентеросорбенти, активність лужної фосфатази у всі періоди досліджень не відрізнялась від показника контрольної групи, але була вірогідно меншою від показника дослідної групи, якій згодовували лише корм з мікотоксинами. Застосування курчатам-бройлерам дослідних груп ентеросорбентів (Токсі-Ніл® Плюс Юніке – друга дослідна група, Mікофікс® Плюс 3.Е – третя дослідна група, березове активоване вугілля – четверта дослідна група) зменшує токсичний вплив охратоксину А та дезоксиніваленолу, що підтверджується нормалізацією активності досліджуваного ферменту
Lactation tetany in horses (milk fever, hypocalcemic tetany, transport tetany, eclampsia): distribution, etiology
(ВЦ НУБіП України, 2018) Borodynia, V.І.; Lobodina, L.S.
The publication covers issues of distribution and etiology of lactation tetany in horses. This disease occurs as a result of a disturbance of calcium metabolism in the mare's body. This pathological condition is associated with a sharp decrease in the level of ionized calcium in the blood serum, and sometimes with changes in the concentration of magnesium and phosphorus in it. Lactation tetany is a rather rare disease of horses. This pathology is diagnosed after a kidling with the onset of lactation, in the mares, when hypocalcaemia develops in organism of animal, after prolonged physical activity or transport (transport tetany), eclampsia. Signs of the disease are variable and associated with neuromuscular hyperresistibility. Lactation tetany is more likely to be affected by shire horse breeds. The mortality rate of animals is high and reaches more than 60%. Hypocalcemic tetany occurs in mare, which feeds the foal - on average 10 days after kidfling or 1-2 days after it is weaned. Mechanisms of hypocalcemia development in the mare's organism, which feeds the foal, consist of reducing the absorption of this element from the intestine, increasing its loss through the kidneys, sweat or milk (in the presence of lactation); or inhibition of osteolysis due to changes in the level of parathyroid hormone (parathormone), calcitonine or vitamin D, in stress states.